Доповідь на тему: Реалізація компетентнісно орієнтованого підходу до навчання на уроках фізики за допомогою впровадження інноваційних технологій

Доповідь на тему:

Реалізація компетентнісно орієнтованого

підходу до навчання на уроках фізики за допомогою

впровадження   інноваційних технологій

                                                                 Виконала :

                                                                 вчитель фізики та астрономії

                                                                 Коломийського району

                                                                 Замулинецького НВК

                                                                  « ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ»

                                                                  Стеф’юк Лілії Іванівни

Зміст.

і. Вступ……………………………………………………………………………….......................3

ІІ. Реалізація компетентнісно орієнтованого підходу до навчання на уроках фізики за допомогою впровадження інноваційних технологій

1.     Компетентнісно орієнтований підхід

 до навчання на уроках фізики …………………………………………………………………5

2.     Інтерактивні методи навчання. ………………………………………………………………..7

3.Інформаційні технології

   й інформаційно-комп’ютернітехнології в освіті…………………………..10

4.Групова та кооперативна форми організації діяльності           

 учнів на уроці……………………………………………………….13

5. Застосування інтерактивних методів навчання на уроках фізики в Замулинецькому НВК « ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ»…………………………16

ііі.Висновки …………………………………………………………………………………………………20

Список використаних джерел ………………………………………………………………21

І. Вступ

Той народ, який першим реалізує

 можливості цифрових комунікацій

і введе їх до навчальної методики,

очолюватиме світовий освітній процес.

Гордон Драйден

         Двадцять перше століття кидає виклик усьому, що нас оточує. Стрімко міняється техніка і технології, і щоб устигнути за запаморочливими новинками, щоб не відчувати себе викинутим за борт сучасного життя, треба постійно вчитися. « Навчання» стає категорією, яка супроводжує людину протягом усього життя. Найкращі вчителі, шукають нові підходи до навчання.

Сучасному суспільству необхідна якісна освіта, яка спроможна забезпечити зростання потреби споживача та виробника матеріальних і духовних благ. Перехід до інформаційного суспільства кардинально змінює положення освіти.

Сьогодні кожному необхідно самостійно ставити і розв’язувати конкретні завдання науки, техніки, життя. Для цього потрібні глибокі та міцні знання і вміння творчо їх застосовувати. Розвитку творчої особистості і має бути підпорядкований весь навчальний процес у загальноосвітній школі. Важливою складовою цього процесу є самостійна розумова діяльність учнів.

Метою впровадження в освітню практику таких технологій, які б створили максимально сприятливі умови для розвитку і саморозвитку особистості учня, виявлення та активного використання його індивідуальних  особливостей у навчальній діяльності.

Використання нових технологій у навчальному процесі приводить до:

-  розвитку нових педагогічних методів і прийомів;

-  зміні стилю роботи викладачів, розв'язуваних ними завдань;

-   структурним змінам у педагогічній системі.

 Разом з тим, потребують окремого розгляду та вивчення особливостей використання потенціалу інформаційних технологій у системі інтерактивного навчання та визначення перспектив підвищення ефективності його реалізації.

Мета роботи – оптимізація форм, методів та вдосконалення прийомів організації навчально-виховного процесу, спрямування їх на розвиток соціальної адаптації і самореалізації учнів на уроках фізики та в позаурочній діяльності.

У процесі роботи я працюю над проблемною :

«Реалізація компетентнісно орієнтованого підходу до навчання на уроках фізики за допомогою впровадження інноваційних технологій.»

ІІ. Реалізація компетентнісно орієнтованого підходу

до навчання на уроках фізики за допомогою

впровадження інноваційних технологій

1.Компетентнісно орієнтований підхід до навчання на уроках фізики

Сьогодні формування освітніх цілей відбувається не на рівні держав, а на міждержавному, міжнаціональному рівнях, коли основні  пріоритети освіти й цілі проголошуються в міжнародних конвенціях та документах і є стратегічними орієнтирами міжнародної спільноти. Важливим нині є не тільки об'єм знань, а й уміння ними оперувати, бути готовим змінюватись та пристосовуватись до нових потреб ринку праці, оперувати й утримувати інформацією, активно діяти, швидко приймати рішення, навчатись упродовж життя. Прогресивна освітня спільнота сьогодні ставить перед собою нове завдання – сформувати у школяра вміння вчитись. Тому виховання такої соціально і професіонально активної особистості  вимагає від вчителів сучасної школи застосувань  нових  методів, прийомів і форм роботи. Щоб сформувати компетентного випускника у всіх потенційно важливих сферах професіональної освіти і життєдіяльності, необхідно застосовувати активні методи навчання. Мати певний досвід і діяти відповідно до певної ситуації, саме ці якості дасть можливість сформувати в учня компетентнісний підхід, що буде реалізуватись учителем на уроці. Перспективним компетентнісне навчання являється ще і тому, що при такому підході навчальна діяльність одержує дослідницький і практично –орієнтований характер, і сама стає предметом засвоєння.

Загальнопредметні компетентності визначаються для кожного предмета і розвиваються протягом всього терміну його вивчення.

Наприклад, загальнопредметні компетентності з фізики можуть бути визначені як здатність людини:

􀂃 визначати та розпізнавати фізичні поняття й ідеї;

􀂃 проводити досліди й експерименти з фізичними явищами та процесами;

􀂃 розв’язувати теоретичні та прикладні проблеми, пов’язані з реальними ситуаціями в світі;

􀂃 пояснювати фізичні явища, використовуючи специфічні мову й терміни, шляхом моделювання, виведення, екстраполяції;

􀂃 переносити й інтегрувати знання та методи з фізики й застосовувати їх в інших науках і технологіях.

Спеціальнопредметні компетентності визначаються для кожного предмета, вони розвиваються для кожного року навчання, ґрунтуючись на загальнопредметних компетентностях, і є стадіями, рівнями їх набуття.

         Актуальна ж проблема реалізації компетентнісного підходу при вивченні різних розділів фізики нині тільки починає розглядатися. Тому ми повністю можемо говорити про фізичну компетентність і розуміти під цим поняттям:

v уміння учнів бачити та застосовувати фізику в реальному житті;

v уміння будувати  та досліджувати фізичну модель;

v інтерпретувати отримані результати.

         Компетентнісний підхід, як і інші інноваційні підходи в навчанні, вимагає поетапного втілення. На першому етапі втілення, можна, наприклад, формувати елементарні загально навчальні компетенції школярів, як:

·        знаходження головного змісту прочитаного або почутого;

·        точне формулювання думок, побудова оригінальних висловлювань на задані питання чи теми;

·        дослідження різних варіантів розв’язування задач, вибір найкращого, беручи до уваги різні критерії;

·        співпраця з іншими (учнями і учителем) при виконанні спільного завдання;

·        планування дій і часу;

·        оцінка результатів своєї діяльності і т. д.

Перераховані вміння школярів повинні формуватися не як окремо взяті, а в цілісній системі навикових блоків, що називаються компетенціями.

В  реалізації компетентнісного підходу ,основна роль відводиться вчителеві. Для себе я виділила  два основних рівні :

1.Рівень процесу навчання, який полягає у впровадженні навчального матеріалу в навчальний процес з опорою на концепцію змісту освіти, його склад і структуру та функції навчальної діяльності як системи.

2. Рівень підготовки до процесу навчання. Цей рівень забезпечується через осмислення вчителем своїх дій у ході методичної рефлексії.

Протягом всієї педагогічної діяльності постійно працюю над удосконаленням уроку. Твердо переконаний, що нова структура уроків передбачає новий зміст, но­вий рівень навчання.

         Для забезпечення виконання дидактичних завдань уроків відповідно до їх мети використовую різні форми робо­ти, надаючи перевагу активним методам навчання, здій­снюю діалог із учнями, пропоную різні форми самостій­ної і творчої роботи.

Вже вкотре переконуюсь, що сучасні уроки — це уроки, на яких мають переважати:

• інтелектуальна активність;

• допитливість;

• компетентність;

• вміння дискутувати;

• незалежність мислення;

• самокритичність.

Готуючись до уроку, я аналізую , як саме навчальний матеріал уроку можна використати для розвитку в учнів як предметних, так і базових компетенцій.

2. Інтерактивні методи навчання.

Як відомо, в шкільній освіті  існує безліч методів навчання, різні типи уроків, які переслідують одну єдину мету - засвоєння знань учнями. Заохочувальним є впровадження нововведень та їхнє гармонічне уливання в устояну структуру уроку.

Учень і вчитель є рівноправними суб'єктами навчання. Організація інтерактивного навчання припускає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, загальне рішення питань на підставі аналізу обставин і ситуації. Зрозуміло, що структура інтерактивного уроку буде відрізняться від структури звичайного уроку, це також вимагає професіоналізму і досвіду викладача. Тому в структуру уроку включаються тільки елементи інтерактивної моделі навчання – інтерактивні технології, тобто включаються конкретні прийоми й методи, які дозволяють зробити урок незвичайним і більше насиченим і цікавим. Хоча можна проводити і повністю інтерактивні уроки.

У педагогіці розрізняють кілька моделей навчання:

1) пасивна - учень виступає в ролі <об'єкта> навчання (слухає й дивиться)

2) активна - учень виступає <суб'єктом> навчання (самостійна робота, творчі завдання)

3) інтерактивна - inter (взаємний), act (діяти). Процес навчання   здійснюється в умовах постійної, активної взаємодії всіх учнів.

Інтерактивні технології навчання - це така організація процесу навчання, у якому учню неможливо не приймати участь – в колективному, взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесу навчального пізнання.

Форми організації діяльності учнів на уроці .

   1) групова - навчає одна людина, більше тих, хто слухає, чим тих, хто говорить; 

  2) кооперативна (колективна) - спосіб навчання в малих групах.

Кожна людина має дві потреби: потреба росту й бути в безпеці, прилучившись до групи людей. При кооперативному способі навчання досягається спільна діяльність заради досягнення загальних цілей. У дітей з'являється впевненість у собі, вони пишаються навчальними успіхами один одного.   Кооперативне навчання може існувати не тільки в групах, але й у парах.

Окремої уваги вимагає організація роботи в малих групах. Коли потрібно вирішити складні проблеми колективним розумом. Ось приклади деяких конкретних методик роботи в малих групах:

 «Діалог» - його суть полягає в тім, що групи шукають погоджене рішення, а результат роботи повинен бути відображений у вигляді схеми, перерахування ознак, кінцевому тексті, що потім записується в зошитах. Ця методика включає протистояння й критику позицій тієї або іншої групи, а вся увага зосереджена на сильних моментах позиції інших. Експерти фіксують загальні погляди і під завершення роботи дають узагальнену відповідь на завдання, що записується всіма.
«Синтез думок» - схожий на попередній метод, з тією різницею, що учні не ведуть записи на дошці, а всі записи роблять на аркушах, які потім передають наступній групі. У цьому аркуші підкреслюються думки, з якими дана група не згодна. Експерти обробляють ці аркуші, зіставляючи написане, роблять загальний звіт, що потім обговорює весь клас.

«Спільний проект» - у цьому випадку групи одержують завдання різного змісту, які висвітлюють проблему з різних боків. При завершенні роботи кожна група робить звіт і робить свої записи на дошці. Із цих записів ніби складається спільний проект, що рецензується й доповнюється групою експертів.

«Пошук інформації» - метод застосовується, якщо потрібно якось пожвавити сухий, найчастіше нецікавий матеріал. Суть його в тім, що відбувається командний пошук інформації, що доповнює вже наявну (прочитану вчителем лекцію або домашнє завдання) з наступними відповідями на питання. Для груп розробляються питання, відповіді на які можна знайти в підручниках, роздавальному матеріалі, документах і т.д. Завжди визначається час, протягом якого потрібно проаналізувати інформацію й знайти відповіді на питання.
«Коло ідей» - метою є вирішення гострих спірних питань, складання списку ідей і залучення всіх учнів до обговорення питання. Всі групи повинні виконувати одне і теж завдання, що складається з декількох питань (позицій), які представляються групами по черзі. При відповідях кожна із груп озвучує тільки один аспект проблеми, а вчитель задає питання по колу доти, поки ідеї не закінчаться. Це виключає можливість доповіді всієї інформації однією групою.

Технологій інтерактивного навчання існує величезна кількість. Кожний вчитель може самостійно  вигадувати нові форми роботи із класом.

Вид роботи:

1) Робота в парах.

2) Ротаційні (змінні) трійки.

3) Карусель.

4) Робота в малих групах.

5) Акваріум.

6) Незакінчена пропозиція.

7) Мозковий штурм.

8) Броунівський рух.

9) Дерево рішень.

10) Суд від свого імені.

11) Громадські слухання.

12) Рольова (ділова) гра.

13) Метод прес.

14) Займи позицію.

15) Дискусія.

16) Дебати.

Карусель, коли утворюється два кільця: внутрішнє й зовнішнє. Внутрішнє кільце – це сидячі нерухомо учні, а внутрішнє – учні через кожні 30 секунд змінюються. Таким чином, вони встигають проговорити за кілька хвилин декілька тем і постаратися переконати у своїй правоті співрозмовника.

Технологія Акваріум полягає в тім, що декілька учнів розігрують ситуацію в колі, а інші  спостерігають і аналізують.

Броунівський рух припускає рух учнів по всьому класі з метою збору інформації із запропонованої теми.

Дерево рішень - клас ділиться на 3 або 4 групи з однаковою кількістю учнів. Кожна група обговорює питання й робить записі на своєму «дереві» (аркуш ватману), потім групи міняються місцями і дописують  на деревах сусідів свої ідеї.

Займи позицію. Зачитується яке-небудь ствердження і учні повинні підійти до плаката зі словом «ТАК» або «НІ». Бажано, щоб вони пояснили свою позицію.

Свіча. По колу передається запалена свіча і учні висловлюються про різні аспекти навчання.

      Інтерактивні технології навчання стимулюють пізнавальну діяльність і самостійність учнів. Ця модель бачить спілкування в системі вчень-вчитель, наявність творчих (часто домашніх) завдань як обов'язкових. Інтерактивна модель своєю метою ставить організацію комфортних умов навчання, при яких всі учні активно взаємодіють між собою. Інтерактивна творчість вчителя й учня безмежна. Важливо тільки вміло направити її для  досягнення поставлених навчальних цілей.

3. Інформаційні технології й інформаційно-комп’ютерні

технології в освіті

        Інформаційні технології – це сукупність методів, засобів і прийомів, що використовуються з метою збирання, зберігання, опрацювання, розповсюдження, відображення і використання різноманітних даних задля інтересів   і        потреб         користувачів.
      Інформаційно-комп’ютерні технології – це поєднання інформаційних технологій з комунікаційними для вирішення різноманітних задач сучасного освітньо-інформаційного         процесу.
       Кожен сучасний вчитель не відмовився б мати в своєму кабінеті комп’ютер та інтерактивну дошку. Та сам комп’ютер, навіть найсучасніший, без вчителя працювати не буде, тому вчителю потрібно опанувати новітні ІКТ і застосовувати їх як під час проведення уроків, так і для виховних заходів, інформаційних годин, батьківських зборів тощо.
    Для мене, як для вчителя, головними перевагами комп’ютерного навчання є  такі:

• 
  Полегшення праці вчителя.
• 
  Індивідуалізація навчання.
• 
  Збільшення швидкості одержання інформації.
• 
  Можливість моделювання і демонстрації процесів, не доступних для спостереження в умовах школи.

       Мультимедійні засоби можуть використовуватися практично на всіх етапах уроку: а) під час мотивації як постановка проблеми перед вивченням нового матеріалу; б) у поясненні нового матеріалу як ілюстративний матеріал; в) під час закріплення та узагальнення знань; г) для контролю знань. Головним є те, що залучення ІКТ в навчальний процес на любому його етапі сприяє урізноманітненню предметної діяльності учнів, надає можливості для різнобічного саморозвитку особистості дитини, підвищує мотивацію до     отриманні  якісної        освіти.
      Залучення ІКТ приводить до різкого зростання насиченості уроку, його забезпеченості наочністю тощо. ІКТ відкривають нові можливості для створення віртуального простору, в якому стає можливим демонстрування процесів, які в реальності недоступні в умовах класної кімнати.
Серед величезного різноманіття навчальних мультимедійний засобів найбільш         ефективними       вважаються:

• 
  Моделювання реальних об’єктів.
• 
  Відео демонстрації.
• 
  Навчальні фільми.
• 
  Комп’ютерні тренажери.
• 
  Мультимедійні презентації.

        Автоматизовані навчальні системи моделювання навчальних об’єктів повною мірою реалізують давній принцип методики викладання: краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Вони допомагають у випадках, коли учень повинен засвоїти велику кількість інформації: правила техніки безпеки, біографії вчених. Крім того, автоматизовані навчальні системи інтерактивні, бо дають можливість забезпечити діалоговий режим протягом усього процессу   навчання.
         Навчальні фільми відтворюють ті чи інші процеси як у вигляді реальних спеціальних зйомок так і тривимірної комп’ютерної графіки.
        Мультимедійні презентації надзвичайно ефективні при проведенні уроків, лекцій, конференцій, окремих виступів як для вчителя, так і для учнів.
        Відео демонстрації – це, в першу чергу, віртуальна фізична лабораторія. Зрозуміло, що як і усі інші мультимедійні засоби вона не може зовсім замінити справжній «живий» експеримент, але в тих випадках, коли на уроці справжній експеримент неможливий, для безпосереднього спостереження цю недостатність інформації відео демонстрація чудово замінить. Тож віртуальний експеримент є не заміною реальних дослідів, а доповненням до навчального експерименту. Хочу відмітити й величезне значення ІКТ у ліквідації прогалин в унаочненні викладання фізики в загальноосвітніх навчальних          закладах.        

Вони характеризуються:
а) ілюстративністю (за їх допомогою вчитель ілюструє урок, але зміст теми розкриває         сам);
б) фрагментарністю ( вчитель дозовано викладає матеріал, залежно від швидкості         сприйняття                   його  учнями);
в) методичною інваріантністю (використовується на різних етапах уроку з різними         цілями);
г) лаконічністю (ефективно викладається великий об’єм інформації за стислий   час);
д) евристичністю (подання матеріалу в доступній формі для свідомого засвоєння         учнями).
Використання     ППЗ  дає    можливість:

• 
  індивідуалізувати й диференціювати процес навчання за рахунок вивчення матеріалу з індивідуальною швидкістю;
• 
  здійснити контроль зі зворотнім зв’язком, діагностикою помилок і оцінюванням результатів навчальної діяльності;
• 
  здійснити самоконтроль і самокорегування;
• 
  здійснити самопідготовку учнів;
• 
  візуалізувати навчальну інформацію щодо процесів, які вивчаються;
• 
  провести експеримент в умовах імітації реальності;
• 
  формувати культуру навчальної діяльності.

           Серед проблем, розв'язання яких виливає на поліпшення фізичної підготовки учнів, особливе місце займає групова навчально-пізнавальна діяльність учнів. Під груповою формою навчання розуміють таку форму організації навчальних занять, за якої певній групі школярів ставиться єдине навчальне завдання, для розв'язання якого необхідне об'єднання зусиль усіх членів групи, тісна їх взаємодія.

4. Групова та кооперативна форми організації

діяльності учнів на уроці.

Групова робота на уроці активізує мислиннєву діяльність учнів, допомагає ліквідувати прогалини в їхніх знаннях, згуртувати класний колектив, привчає працювати самостійно.

У спільній навчальній роботі деякий матеріал краще засвоюється, ніж під керівництвом учителя. Групова навчально-пізнавальна діяльність дозволяє більш продуктивніше організувати роботу на уроці. Самостійна робота учнів розглядається як одна із форм групової діяльності, що забезпечує більш високу активність, творчість школярів, спрямовану на досягнення максимально можливих навчальних результатів. Групова робота на уроках буде ефективнішою, якщо її поєднувати з іншими формами організації навчання. Застосування її обумовлюється конкретними завданнями, які розв’язують учні на різних етапах, змістом навчального матеріалу та  готовністю учнів класу до роботи в групах. Організація групової діяльності учнів розпочинається з комплектації груп.

Комплектація навчальних груп.

Враховуючи  рівні пізнавальної активності — відтворюючий, інтерпретуючий, творчий та фізичні здібності учнів, — їх можна об'єднати в чотири типологічні групи: А,В,С,Д.

Група А. Здібні до фізики учні . Вони вміють самостійно працювати, творчо мислити, легко засвоюють і відтворюють теоретичний матеріал, уміють розв'язувати задачі.

Група В. Учні  мають добрі знання з фізики. Володіють навичками самостійної роботи, вміють аналізувати матеріал, виділяти в ньому суттєве, узагальнювати фізичні факти, одна: частина учнів, на відміну під учнів групи А, не володіє високою працездатність, повільніша засвоює навчальний матеріал. Члени цієї групи відчувають труднощі під час розв'язання задач і, зазвичай, потребують деякої допомоги з боку вчителя.

Група С. Учні з середніми навчальними можливостями, володіють знаннями, вміннями та навичками, що відповідають обов'язковим результатом навчання, застосовують матеріал за зразком, аналогією, розв'язують лише стандартні задачі. Навчальна діяльність цих учнів погребує оперативного контролю.

Група Д. Учні з низькими навчальній можливостями. Вони слабо приймають і засвоюють навчальний матеріал, не вміють розв'язувати найпростіші задачі, не володіють мислиневими операціями: синтез, аналіз, узагальнення, виділення суттєвого. Учні потребують  постійної допомоги з боку вчителя.

На основі розглянутих типологічних груп створюються навчальні гомогенні групи, до складу яких входять учні лише з однієї типологічної груми, і групи гетерогенні, до яких входять учні з різних типологічних  груп.

Розподіляються учні за типологічними групами шляхом:

-         Спостереження за їх навчальною діяльністю;

-         Проведення анкетування;

-         Аналізу результатів виконання письмових робіт.

Враховуючи результати анкетування, спочатку формую пари учнів, а потім об’єдную їх у навчальні групи.

 Найоптимальніше число членів у навчальній групі 3 – 4.

      Серед форм групової роботи основними є: ланкова, бригадна, парна.

Ланкова форма передбачає організацію навчальної діяльності постійних груп учнів з 4 осіб (на чверть або навчальний рік) з однаковою або з різною успішністю. Ефективнішою є група зі змішаним складом учнів (учні з високими, середніми та низькими навчальними можливостями). Вони працюють над єдиним завданням (вчитель пояснює матеріал, у групах здійснюють повторний аналіз за питаннями, запропонованими учителем). Оптимальна тривалість роботи в групах  10—15 хв. — середніх, 15—20 хв. — старших.

     Бригадна форма передбачає формування тимчасових груп учнів для виконання навчальних завдань. Є два різновиди організації їх роботи: кооперативно-груповий (кожна група виконує частину загального завдання, що доцільно при вивченні великого за обсягом матеріалу), диференційовано-груповий (завдання з урахуванням їх складності розподіляють між учнями з різними навчальними можливостями).

     Групову навчальну роботу застосовують при виконанні лабораторних і практичних робіт,  під час засвоєння, повторення, застосування, узагальнення і систематизації знань.

       Типова структура групового заняття: перевірка домашнього завдання, підготовка до групової роботи (інструктаж учнів про послідовність дій, роздача карток з однаковими або диференційованими завданнями, створення проблемної ситуації, постановка проблеми), ознайомлення із завданням, обговорення і складання плану виконання завдання, звіт про виконану роботу.

     Усі недоліки фронтальної та індивідуальної діяльності вдало компенсує групова.  Учитель в груповій навчальній діяльності керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, які він пропонує групі та які регулюють діяльність учнів. Стосунки між учителем та учнями набувають характеру співпраці, тоді коли педагог безпосередньо втручається у роботу груп , тому у разі, якщо в учнів виникають запитання вони звертаються по допомогу до вчителя. Це їхня спільна діяльність.

5.Застосування інтерактивних методів навчання на уроках фізики в Замулинецькому НВК « ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ»

          Сьогодні перед педагогічною наукою стоїть проблема, як збільшити зацікавленість учнів у вивченні фізики. Одна з причин втрати зацікавленості – це проведення уроків традиційними методами навчання. Тому протягом всієї педагогічної діяльності постійно працюю над удосконаленням уроку. Що потрібно зробити, щоб кожен урок став цікавим? Від чого відштовхуюсь у системі     роботи       з        вдосконалення    уроку?
         В своїй роботі надаю перевагу активним методам навчання, здійснюю діалог із учнями, пропоную різні форми самостійної і творчої роботи. Значну увагу приділяю визначенню форм взаємодії вчителя й учнів, добору таких методів роботи, які сприяють формуванню й розвитку в учнів логічного мислення, бажання вчитися. Я – за проблемно-пошуковий метод викладання нового матеріалу, тому при викладанні нового матеріалу створюю на уроці ситуації успіху, використовую різнорівневі вправи і тестові завдання.

      Для більшої зацікавленості створити ситуацію успіху для всіх учнів без винятку.

       Фізичний експеримент найефективніше здійснює діяльнісний підхід до вивчення фізики. Досліди сприяють засвоєнню учнями основних понять, законів, розвивають мислення, самостійність, практичні уміння і навички. Учні навчаються здійснювати вимірювання, робити висновки, аналізувати результати експериментів. Експеримент, як в школі, так і вдома, має велике політехнічне і виховне значення. Більшість дослідів можна ви конувати , використовуючи не сладні прилади і матеріали.

       Наприклад: урок в 8 класі підчас вивчення теми « Тиск твердих тіл, рідин, газів», застосовую гру « Хто першим скаже Еврика». Гра відноситься до одного з виду роботи інтерактивного навчання « Мозковий штурм».  Команди повинні розв’язати задачу, яка має якісний, експериментальний і конструкторський характер.

    Пропоную задачі такого типу:

1.     Перемістіть картоплину з дна посудини на поверхню води, не торкаючись до неї руками. Поясніть дослід.( обладнання: посудина з водою, на дні якої знаходиться картоплина, сіль, ложка.)

2.     Визначте об’єм тіла неправильної форми.( Обладнання:мензурка, банка з водою, нитка, камінець, лінійка з міліметровими поділками.)

3.     Зберіть воду з кювети у склянку, не переливаючи її. Поясніть свої дії. ( Обладнання:кювета з водою, склянка, смужка паперу, сірник.)

4.     Обґрунтуйте експериментально висновок: тиск рідини на дно посудини прямо пропорційний висоті стовпа рідини. ( Обладнання: глибока посудина з водою, скляний циліндр без дна, кружок з картону, склянка з підфарбованою водою.)

5.     Сконструюйте і оформіть фонтан. Поясніть принцип його дії.( Обладнання: широка посудина, посудина з водою, гумові і скляні трубочки, затискач, штатив, кольоровий картон, клей, ножиці.)

           Практика застосування ігрових технологій показує, що крім позитивних результатів дана технологія містить і ряд негативних  аспектів. Тому я використовую на уроках не ігри, а ігрові ситуації, які дозволяють підвищити інтерес учнів до предмету, зробити уроки різноманітними, більш цікавими; вносить різноманітність в навчально-виховний процес та підвищує активність, навіть пасивних, учнів на уроках. З цією метою я використовую різні види ігор, серед яких, «Слово – речення – запитання – відповідь», «Знайди помилку», «Запитай себе сам», «Хто більше», «Вилучи зайве», «Так – ні», «Найрозумніший» і кросворди.

        Набагато більший ігровий потенціал мають уроки узагальнення знань, закріплення їх або вироблення практичних умінь і навичок. Тому такі уроки проводжу у вигляді уроків - змагань. Уроки - змагання сприяють поєднанню колективної й індивідуальної форм роботи, урізноманітнюють процес навчання, поліпшують психологічний клімат у класі, створює вільну творчу атмосферу й одночасно здоровий дух змагання. На  уроках В 8 класі під час вивчення розділу: « Робота і енергія», я використовую вид роботи « Слабка ланка» для того щоб закріпити знання. Тут пропонується всі терміни, формули, фізичні величини та їх вимірювання. Відбувається поділ учнів на три групи, учень певної групи називає один термін, тобто фізичну величину, інший попередній і свій.

Фізична величина	Робота	Енергія	Потужність
Позначення фізичної величини	А	Е	Р
Хто винайшов	Джоуль	Джоуль	Джоуль
Одиниці вимірювання	Дж	Дж	Вт
Формула	А = F*S	E = mgh	P = A / t
Види	Механічна, пружно деформованого тіла	Потенціальна, кінетична, внутрішня

       Інтерактивні технології на уроках фізики дозволяють забезпечити глибину вивчення матеріалу. Учні опановують всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка). Змінюється і роль учнів: вони стають активними, приймають важливі рішення. Проте кожна інтерактивна вправа потребує попереднього розгляду і навчання учнів для її проведення. Наприклад такі:

 «Естафета формул»

     Правила: кожний член групи (або один учень) повинен як найбільше скласти формул з заданих фізичних величин які знаходяться на карті.

 

 

    Проведення уроків при комплексному застосуванні традиційних та мультимедійних технологій забезпечує набуття учнями не тільки глибоких та міцних знань, а й вміння розвивати інтелектуальні, творчі здібності, самостійно набувати нових знань та працювати з різними джерелами інформації.

      Моїми учнями 11 класу  створено кілька проектів. Ця робота їм в основному подобається, і вони із захопленням і цікавістю створюють проекти різних типів. Так для 7-го класу  учні підготували проекти «Механічні явища», «Теплові явища природи», «Електричні явища». Учням подобається, що головне в проекті не обсяг поданого матеріалу, а те, як учень відповідає на питання, чи розібрався з основним матеріалом, чи дійшов висновків.

       Застосування інноваційних технологій, які будуються на комплексному психологічному вивченні особистості всіх учасників навчально-виховного процесу, дає можливість позитивно розвивати їх інтелектуальну, соціальну, духовну сфери, сприяє соціальному самоствердженню й культурному самостворенню. Використання різноманітних освітніх технологій є результатом творчого підходу вчителя до справи.

ІІІ. Висновки.

Отже, метою моєї роботи є визначення методичних аспектів для підвищення активізації мислительної діяльності учнів під час навчально - виховного процесу з використанням сучасних інноваційних технологій. Цього можна досягти лише через доступне на даному етапі завдання, що підтримує впевненість у собі: повагу та визнання учня як особистості, забезпечення сприятливої морально - психологічної атмосфери в ході виконання завдань; евристичний та креативний підхід до організації навчання; диференціація допомоги у виконанні завдань.

Разом з тим, потребують окремого розгляду та вивчення особливостей використання потенціалу інформаційних технологій у системі інтерактивного навчання та визначення перспектив підвищення ефективності його реалізації.

          «Інтерес до навчання з'являється лише тоді, коли є натхнення, що народжується від успіху в оволодінні знаннями, без натхнення навчання перетворюється для дітей на тягар» - писав В.О.Сухомлинський.

      Тому визначальними рисами навчання у своїй роботі я бачу: взаєморозуміння, взаємоповагу, творче співробітництво. Відомо, що найкращий учитель той, хто пробуджує в учнів бажання вчитися. Щоб навчити дитину, треба не просто передати їй знання і вміння, а викликати в неї відповідну активність, пізнавальну чи практичну.

Список використаних джерел

1. Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності // Освіта України. — 2009 р. — № 6. — С. 17—18.

2. Баханов К. Шляхи інноваційного навчання // Історія в школах України. — 2005. — № 4. — С. 19—25.

3. Баханов К. Що таке технологія навчання // Шлях освіти. — 2007. — № 3. — С. 23—25.

4. Блакитна Т. Технологія розвитку: Школа життєтворчості в дії // Завуч. — 2010. — № 3. — С. 14.

5. Безлюдна Н. Про методику розвивального навчання // Початкова школа. — 2008. — № 9. — С. 21—22.

6. Болсун С. Модель ідеального вчителя // Рідна шк. — 2009. — № 2. — С. 55—59.

7. Болюбаш Я. Реформування педагогічної освіти: концептуальні засади // Рідна школа. — 2011. — № 1. — С. З—4.

8. Буркова Л. Технології в освіті // Рідна шк. — 2006. — № 2. — С. 18—19.

9. Бурова А. Педагогічні інновації в дошкільній освіті // Дошкільне виховання. —— № 7. — С. 5—7.

П.Гаврилюк О. Нові технології навчання — ефективний шлях забезпечення високої кваліфікації спеціалістів // Рідна шк. — 1998. — № 6. — С. 68—71.