Лілія Стеф'юк вчитель фізики Замулинецький НВК " ЗОШ І-ІІІ ступенів

Управління освіти, молоді та спорту Коломийської РДА

Замулинецький НВК " ЗОШ І-ІІІ ступенів - ДНЗ"

Філософський діалог

" Бути на землі Людиною"

Класний керівник :

Стеф'юк Лілія Іванівна

2013/2014 н.р.

Мета:- виховувати у дітей людяність, гуманізм у стосунках, доброзичливість, повагу до людей, великодушність та самопожертву, скромність;

- навчати оволодівати мистецтвом спілкування та навичками взаємодопомоги;

- пробуджувати у дітей щирий інтерес до всього корисного, морального;

- виховувати бажання назавжди зберегти людську гідність.

Обладнання: музичне тло, атрибути філософа, символ квітучого дерева.

Вчитель. Добрий день усім присутнім гостям та вам, діти. Сьогодні ми з вами спробуємо перебрати на себе роль філософа. Ми міркуватимемо над темою «Бути на землі Людиною». Не одне покоління замислювалося над питаннями: хто така Людина; для чого вона живе на Землі; що значить бути справжньою Людиною? Проблема Людини й людяності хвилювала людство в усі часи. Ще в V ст. до н.е. китайський філософ Конфуцій писав про те, що «потрібно виховувати в собі людяність та доброзичливість».

Що ж таке людяність, на вашу думку?

(Діти висловлюють свої міркування.)

Вчитель. Отож, бути людяним – це оволодівати мистецтвом спілкування та навичками взаємної допомоги, радіти успіхам ближніх; любити та жертвувати, плакати та сміятися, переживати та сподіватись. Як кажуть:

Не віджени колючим словом
Того, хто руку подає, —
Так можна навіть випадково
І щастя втратити своє.

Для чого живе людина? Який же слід повинна залишити вона на Землі?

Перш ніж ви почнете міркувати над цим запитанням, я прочитаю вам притчу В. Сухомлинського.

Старий Майстер побудував кам’яний будинок.

Став та дивується зі сторони. «Завтра в цьому

будинку поселяться люди»,

— думав із гордістю Майстер.А в цей час біля

будинку грався семирічний Хлопчик.

Вік скочив на щойно цементований поріг

і залишив на ньому слід своєю маленькою ніжкою.

— Навіщо ти зіпсував мою роботу? — з докором запитав Майстер.

Минуло багато років. Хлопчик став дорослим чоловіком. Життя його склалося так, що він часто переїжджав із міста в місто, ніде довго не затримувався, ні до чого не прив’язувався — ні руками, ні душею. Прийшла старість. Згадав Літній Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілося йому відвідати свою Батьківщину. Приїхав Чоловік на рідну землю. Зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі тільки плечима знизують — ніхто не пам’ятає цього чоловіка.

Зустрівся по дорозі старенький дідусь та й запитує:

— Щось, можливо, ти залишив після себе? Чи є в тебе син чи
донька?

— Ні, не маю я ні сина, ні доньки, — відповів Літній Чоловік.

— Можливо, ти посадив у нашому селі сад чи бодай деревце?

— Ні, не посадив я саду…

— Можливо, ти поле засіяв?

— Ні, не працював я у полі…

— А, можливо, ти вірші пишеш, пісні складаєш?

— Ні, і цього я не вмію…

— Тоді хто ти такий? Що робив ти все своє життя? — з подивом запитав дідусь.

Нічого не зміг відповісти Літній Чоловік. І раптом він згадав ту мить, коли залишив свій слід на порозі одного будинку. Підійшов Чоловік до нього. Стоїть будинок, ніби вчора збудований, а на порозі — закам’янілий слідок його дитячої ніжки. «Ось і все, що залишиться після мене на землі, — з гіркотою подумав Літній Чоловік. — Але цього так мало! Не так потрібно було прожити своє життя…»

Ось така історія. Як ви гадаєте, у чому трагедія життя цієї людини?

(Міркування дітей.)

Вчитель. І щоб ніколи не відчути гіркоти життєвого полину, не відчути у зрілі роки, що життя пройшло марно, потрібно самому собі дати відповідь: у чому сенс мого життя, що я хочу досягти, яким я повинен бути.

Зараз ми спробуємо з вами стати учасниками творення проектів бачення цінності людини. Ви складаєте проект «Я у майбутньому».

(Відповіді записуються на аркушах паперу та вивішуються на дошці)

Щоб бути справжньою людиною, потрібно дотримуватись також правил християнської етики, які є невіддільною частиною людської моралі. Бо саме ця мораль, вивірена тисячоліттями, виявила свою духовну незнищенність, відповіла на питання: для чого ми? Давайте поведемо розмову про Божі Заповіді - ці моральні Божі закони, за якими повинен жити кожен християнин, які є найвірнішим дороговказом до Божого царства, до щасливої вічності у ньому.

( Звучить тиха музика )

ДІВЧИНА.

У сиву давнину, ще на початку світу,

(Це повідує нам Святе Письмо Старого Завіту )

Творець землі і неба - Вседержитель

Людину сотворив Всевишній наш Учитель

З великою любов'ю, мов оздобу

На образ свій і на свою подобу.

Він дав їй розум і свобідну волю,

Але і сій Закон - Декалог він їй дав

А щоб людина мала добру долю,

Виконувати закон заповідав.

А на горі Синай пророк Мойсей,

Із вірою у Господа прийняв Закон оцей.

Ісус Христос як Божий Син в Новім Завіті

Людському роду залишив слова він заповітні

«Якщо знайти ти хочеш вічний рай,

То Заповіді Божі зберігай».

Вчитель. Божі Заповіді дані для нашого життя. Вони - непорушний фундамент щастя й ладу. Вони є для людства тим, чим є фундамент для дому, мотор для машини, повітря для легень, крила для птиці. А щоб вони дали нам щастя, вдоволення і спокій серця на землі і запевнили вічне щастя, то треба їх знати, розуміти, любити та зберігати не десь-колись, а щодня через все своє життя, Хто дотримується Божих Заповідей, той любить Господа Бога, як це навчає св. Євангеліст Іван: «Це бо любов Бога: берегти його Заповіді. А Заповіді його нетяжкі»,

І ось сьогодні, крокуючи цими Божими стежечками, я хочу закликати кожного зробити іспит совісті, запитуючи себе чи виконуємо ми Заповіді Божі, чи дотримуємося їх постійно в повсякденному житті?

УЧЕНЬ.

Усе робити треба нам на совість,

По Заповідях жити на землі,

Земне життя - це небезпечна повість,

Яку ми заповняєм день при дні.

Усе мине із плином часу й вітру:

І щастя й горе, гроші й біднота,

Дорогу і небо вибираймо світлу,

Бо це Христова стежка пресвята.

З десяти Божих Заповідей лише перші три підносяться до прослави і пошанування Бога. Сім інших Заповідей стоять на сторожі доброзичливих стосунків між людьми. То ж зараз пригадаємо кожну із цих Заповідей.

1 дівчина. Перша Божа Заповідь повчає нас: «Нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене».

Ця заповідь стоїть на сторожі правдивої релігії. Вона наказує почитати тільки єдиного правдивого бога, бо він Творець світу і про все дбає: про дерева, квіти, польові трави, про птиці небесні, про кожну комашку, рибку, тварину і кожну людину. Він дав нам життя, і ми залежні від нього щохвилини

Нас перша Заповідь навчає, щоби ми

В одного Бога вірили й любили,

Бо часто зустрічаємось з людьми,

Які богів десятки натворили.

А Бог сказав людині: «Ти не знай,

Інших богів крім мене, чоловіче,

Фальшивій вірі ти не потурай,

Бо на землі не житимеш ти двічі».

По Божій волі ти на світ прийшов,

По Божій волі ти його покинеш.

Йому одному віддавай любов,

А якщо зрадиш - в пеклі ти загинеш.

Сьогодні проти першої Божої Заповіді люди грішать модерним ідолопоклонством (надають перевагу не Богові, а якісь спокусливій матеріальній речі ). Таке новітнє ідолопоклонство практикують навіть і християни, які свідомо чи несвідомо підпадають під вплив цих «модерних божків»: алкоголю, наркотиків, токсичних речовин, грошей, а також культу тіла, якому сьогодні люди чи не найкраще догодити.

2 дівчина. Друга Божа заповідь повчає нас: «Не взивай намарно ім'я Господа твого».

Ця заповідь є неначе доповненням до першої. Це означає віддавати належну пошану Божому імені і не вимовляти його без пошанування, бо Він - всемогутній, бо Він всім керує, про все дбає. Друга Заповідь Божа застерігає: не можна божитися, взивати Бога на свідка, проклинати. Гріх зневажати святих, святі речі, святі місця.

Ось друга заповідь, що просить:

«Не взивай намарно ім'я Господа твого» -

Під ноги Боже слово не кидай,

Не насміхайся ти над ім'ям Бога!

Діла Господні ти не зневажай,

З погордою не говори про Бога,

Фальшивої присяги не давай,

З прокльоном, гнівом не роби нічого.

Намарне ім'я Боже не взивай, дитино,

Нехай святиться це ім'я в душі твоїй,

Лихі слова, злі помисли як гріх-провину

Ти на плекай ніколи в серденьку своїм.

3 дівчина. Третя Божа Заповідь гласить: «Пам'ятай день святий святкувати».

У Старому Завіті ця Заповідь приписувала святковий суботній день. У Новому завіті обов'язкового віддання пошани Богові переноситься на неділю тому, що в неділю Ісус Христос славно воскрес із гробу, в неділю Дух Святий зійшов на Апостолів.

День святковий святкувати

Нас навчила рідна мати,

Щоб свої обряди знали

І традицій не топтали.

У неділю в Божім Храмі,

Щоб Ісуса прославляли,

Щоб із серця смуток щез,

Бо в неділю Бог воскрес.

Як ти до Церкви не вчащаєш,

То ти, на повна є людина -

В душі найвищого не маєш,

І в тобі образ Божий гине.

Душа у Церкві розквітає,

І в Церкві вищає людина.

Дорога в Церкву - путь до раю,

І до спасіння путь єдина.

4 дівчина. Четверта Божа заповідь повчає: «Шануй батька і матір свою, щоб тобі добре було і щоб ти довго прожив на землі».

Ця заповідь єдина із десяти дає обіцянку винагороди за її сповнення. На цій заповіді будуються відносини в родині, між батьками і дітьми. Батьки дають дітям життя, вони є співтворцями Божими у справі продовження людського роду, тим самим є для дітей заступниками Божими на землі, тому їм належить пошана.

Четверта Заповідь нас просить:

Пошануй свого отця і матір скільки можеш,

І добре тобі буде, їх пильнуй,

І довго на землі ти жити зможеш,

Бо батько й мати заступають нам ;

Святого Бога на землі щоденно.

Вони земне життя дарують нам,

Вони для нас - земна вселенна!

Бо ж хто є ще найдорожчий

Від батьків рідненьких?

Вони ж усіх нас доглядали -

Немічних, маленьких.

Усім дітям треба знати заповідь четверту,

Своїх батьків доглядати до смерті.

Хто батька-матір зневажає,

Не має у душі спокою -

В житті він щасті не зазнає

І не розлучиться з журбою.

Хто батька-матір не шанує,

Того забудуть діти власні,

Від них пошани не почує,

І в хаті згода й спокій згасне.

То ж не забудь ти доню й сину,

Коли твій батько у біді, -

Віддай й одежину єдину

І поможи йому тоді.

А в неділю, любі діти, до Святого Храму

Йдіть до Бога помолитись за тата і маму.

Батьків шануймо все своє життя,

Бог нам зішле своє благословення,

І буде в нас щасливе майбуття,

І буде в нас щасливе сьогодення!

5 дівчина. П'ята Божа Заповідь гласить: «Не вбивай».

На світі є дуже багато вартісних речей, але найдорожче з них - людське життя. Його не можна купити за жодну ціну. Живучи, ми не задумаємось, що Бог нам дав життя в дар. Господь Бог проголошує себе абсолютним Господарем життя людини, яка створена на Його образ і подобу. Тому ніхто не має права ані собі, ані іншим його відбирати. Ми повинні відкидати все, що шкодить чи руйнує наше здоров'я: куріння, алкоголь, наркотики, не наражає своє життя на небезпеку без причин. Самогубство, або вбивство - це найбільший гріх проти П'ятої Заповіді. Ця Заповідь забороняє нищити невинних дітей у лоні матері.

П'ята заповідь нам каже:

«Не вбивай»,

Людське життя - дарунок даний Богом,

Воно належить Богові - і край,

Тоді до нього зась, не вбий нікого.

Рідну землю бережи і чисті води,

Без потреби квітку не зривай,

Диких звірів бережи як дар природи,

Тільки в собі звіра лютого вбивай.

До злих вчинив ти на закликай,

Бо душу ти вбиваєш у людини.

Душа безсмертна - ти запам'ятай!

І виправ, якщо можеш, шкоду нині.

В житті лиш добрий приклад подавай,

Про душу свою дбай і своє тіло,

Із ближнім у згоді проживай,

Щоб їм до тебе все прийти кортіло.

Ісус Христос навчав не вбивати ні фізично,

Ні морально навіть своїх ворогів,

А молитися за їх прозріння.

Дві тисячі років у серці несемо

Ісуса Христа заповіт

З науки Христа ми любов усі беремо,

Любов ця врятує весь світ.

6дівчина. Шоста Заповідь «Не чужолож» перекликається з дев'ятою «Не пожадай жінки ближнього свого».

Шоста і дев'ята Божі Заповіді стоять на сторожі моральної чистоти і невинності, чистоти нашого серця і вірності у подружньому житті. Сам Господь Бог поблагословив перше подружжя - наших прародичів Адама і Єву у раю. Отож, подружжя - то Божа установа, в основу якої покладено єдність любові і нерозривність подружньої присяги.

Чужого ложа не бажай, людино,

На грішний розпусти не ступай,

Бо це великий гріх, моральне зло - провина,

Лиху спокусу цю від себе відганяй.

7-ма дівчина.Сьома Божа Заповідь «Не кради» перегукується з десятою Божою Заповіддю «Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого». Що людина могла вільно і спокій використовувати дані Богом дари на Божу славу і для свого добра, то на сторожі приватної власності Господь Бог поставив сьому і десяту Заповіді Божі. Від дотримання цих Заповідейзалежить добро всіх людей - особисте, родинне і суспільне. Ці заповіді закликають нас бутичесними людьми, щоб ми ніколи нічого і ні в кого не крали, не зазіхали на чужу власність. Одним з видів крадіжок у школі є списування у товариша по парті. Отримана таким чином оцінка є краденою. Красти можна і час у вчителя, який не встигає подати новий матеріал через , порушення дисципліни, бо на зауваження витратив дорогоцінний час. Такий учень обкрадає своїх товаришів по класу у знаннях, а вчителя - в часі.

10 дівчина.Україна - християнська держава, тому ми повинні готувати себе до того, щоб бути добрими, високоморальними і чесними громадянами нашої держави. До цього нас закликає Христова наука.

Сьома і десята Заповіді вчать:

Не красти і чужого не жадати,

Щоб свого ближнього не ошукать,

Що не твоє - того не можна брати.

Що не твоє - ніколи не бери.

Чужим в житті ніхто не збагатився,

Своєю працею собі добро твори.

За крадіж не один вже поплатився.

8 дівчина. Восьма Божа Заповідь гласить: «Не свідчи ложно на ближнього свого». Восьма Божа Заповідь стоїть на сторожі не матеріальних ,а духовних цінностей, таких як : знання, мудрість, слава, добре ім'я, моральна чистота і ін. Господь Бог дав нам дар мови, щоб ми могли порозумітися з нашими ближніми. Тож ця заповідь наказує нам завжди говорити правду і попереджає проти всякого лихого слова чи свідчення. Що могло пошкодити ближньому, його доброму імені і славі. Не засуджуйте ближнього, особливо, коли це неправда. У Святому Євангелії сказано: «Не судіть, щоб вас не судили, бо яким судом судите, таким і вас будуть судити»

Великий гріх поміж гріхами,

Те фарисейство є лукаве,

Бо фарисей солодко скаже-

І честь твою лукавством змаже

Та поза очі злобно лає,

Бо в сущі Бога він не має.

Лукавий другу риє яму,

І підставляє спритно ногу

За гроші зрадить він і маму,

І душу продає убогу.

Нечесні друзі - то хвороба,

Вони зведуть тебе до гроба.

Тож восьма Заповідь нам каже:

«Не свідчи на ближнього свого ніколи лоно».

Говори правду в вічі, не кажи

Того, чого казати не можна .

Брехнею, люди кажуть, світ пройдеш,

Але назад не буде вже дороги.

Подумай добре перед тим, як йдеш,

Якщо підеш - навіки втратиш Бога.

Хлопець. Ось і пригадали десять Божих Заповідей. Як бачимо, наслідки гріхів, якими ми порушили Заповіді Божі є болючі і руйнівні. Тож намагаймося жити духом віри і любити ближніх, як самих себе, бачити в них Божих дітей і навіть самого Ісуса Христа, що каже : «Усе, що ви зробили, одному з моїх братів найменших - ви мені зробили». Пам'ятаймо, що немає любові до Бога без любові до ближнього. А вступ у щасливу вічність вирішує тільки життя за Божими Заповідями тут на землі.

Вчитель. Божі Заповіді - це квиток до Неба, який ми собі заробляємо своїм земним життям за Законами Божими. Отже, тільки від нас особисто залежить наше вічне щастя. Що тут посіємо, те колись у вічності пожнемо.

Пошук Істини триває. Вогонь продовжує горіти. Він допомагає нам розібратися у сенсі людського життя, адже вогонь здатний розтопити кригу. Вогонь може освітити шлях. Вогонь може зігріти і вселити надію світлим і чистим людям. Але водночас він ніколи не зігріє тих, хто має в серці: пихатість, примхливість, скупість, лінь, гнівливість, зажерливість, заздрість. Нехай же на шляху зустрічаються тільки хороші, добрі люди і тоді кожен ранок для вас розпочнеться веселкою. Адже ви знатимете, що кожен день готує зустріч із цікавими людьми.

Часто кажуть, що у кожної людини є дві дороги. Перша - вузька, безводна, засіяна колючками, повна небезпек... Тільки наприкінці вона стає рівною, з родючими садками. Друга дорога - поросла квітами, сповнена насолод, а наприкінці стає кам'янистою, небезпечною.

Яка вам більше подобається? Яку ви обрали б для себе?

(Міркування дітей )

Вам подобається перша. Це добре. Але чому вона така важка?

Ніщо в житті не дається без зусиль, важкої праці. Людина, яка з дитинства навчилася долати перешкоди, допомагати іншим, не піддаватися спокусам, перемагати власну лінь, може стати справжньою Людиною, домогтися в житті того, чого вона хоче. Є такі чудові слова:

Витри піт солоний із чола,

І трудись, забувши про утому,

Бо людина ціниться по тому,

Що вона зробила, що могла.

Скільки сил у неї вистачало,

Ми часто нарікаємо на дорогу, якою йдемо, на людей, які оточують нас. Ми забуваємо, що все починати потрібно Із себе. Адже кожна Людина — це маленький світ, це велика Таємниця. Це — Непрочитана книга. Це — загадка.

З давніх-давен філософи оцінювали роль справжньої людини. Вони шукали людський ідеал. Таких філософів часто називали «диваками». Але такі диваки прикрашали світ.

Вчитель. Перша група, дайте відповідь на запитання: Які риси ви цінуєте у своїх друзях, однокласниках? Складіть проект «Образ сучасника», а друга група хай дасть відповідь на запитання: Які риси я хотів би пронести крізь усе життя? Чого нового хотів би набути? Ви складаєте проект «Я у майбутньому».

(Відповіді записуються на аркушах паперу та вивішуються на дошці.)

(Лунає музика.)

Вчитель.

Ти — сам загадка. Відгадай себе,
І все, мабуть, тоді на місце стане.
Червоне, біле, ніжно-голубе
Відкриється за шторою туману.
В твоїх очах світає небокрай,
А дум плоди, мов яблука на вітах…
Насамперед себе ти розгадай,
Коли ти хочеш інших зрозуміти.

Напевне, усі ви любите казки Г.К. Андерсена. У нього є чимало філософських казок, зокрема «Ромашка», «Ялинка», «Равлик та трояндовий кущ». На останній я хочу коротенько зупинитися.

З ранньої весни до першого снігу цвів трояндовий кущ і був щасливий, даруючи радість усім навколо. У затінку його гілок причаївсь у черепашці равлик, розмірковуючи в самотній тиші про сенс життя. Він вважав себе особою духовно звеличеною. Зневажливо відгукувався про невтомну щедрість сусіда, хизуючись своєю відчуженістю од мирської суєти. Час забрав і того куща, і того равлика.

У чому ж справжня духовність людини — у самозакоханості, у самозаглибленні чи в самовіддачі на благо ближнього? Жити для себе, замкнувшись у колі особистих проблем, чи жити відкрито, заради друзів?

(Відповіді та міркування дітей.)

Вчитель. Велике мистецтво — розуміти ближнього, бачити у ньому добрі, позитивні риси. А чи вміємо ми де робити? Чи вміємо сказати один одному щось приємне без лукавства, щиро?

Зараз спробуємо це зробити.

Дуже часто злу, нещиру людину асоціюють із безлистим деревцем. Але якби це деревце отримало вдосталь вологи, турботи, доброго, лагідного догляду, можливо, воно на очах змінилося б: ожило, затріпотіло б листочками від удячності, зацвіло б весняною красою, милуючи око. Сьогодні ми відчуємо життєтворчу силу добра і щирості.

(Дітям роздаються кольорові листочки, цвіт.)

Вчитель. Кожному слід записати п’ять позитивних рис свого однокласника. Вибираємо найяскравіші риси, які характеризують друга.

(Лунає музика. Діти виконують завдання.)

Вчитель. Прикрасимо листочками та цвітом наше деревце (сухі гілочки намальовані на дошці). Згодом ви матимете змогу прочитати відгуки своїх друзів про себе.
Даруйте людям добро, радість, не чекайте віддачі. Робіть добро тим, із ким ви, можливо, зустрінетеся лише раз у житті. Пам’ятайте, що все повертається, як бумеранг.

Я вірю в силу доброти,
Добро завжди сильніше злого,
Дає наснагу, щоб цвісти
І світлу обирать дорогу.
Я вірю в силу доброти,
Що має долю роботящу.
Що хоче, щоб і я, і ти,
І все було у світі кращим.

В. Крищенко

У різних життєвих ситуаціях залишайтеся на висоті. Ніколи не втрачайте віри. Життя смугасте і в ньому чергуються успіхи й невдачі, злети і падіння. У царя Соломона була така каблучка, на якій було вирізьблено «Усе минає». Пам’ятайте це. І радість невічна, і сум невічний. Пам’ятайте добро. Можна забути того, із ким разом сміявся, але ніколи не забувайте того, із ким плакали. Будьте вищі від усяких пліток, заздрощів, образ. Умійте прощати. Умійте прощати всім, а собі — ніколи.

Пильнуйте за своїми думками,
Вони стають словами.
Пильнуйте за своїми словами,
Вони стають учинками.
Пильнуйте за своїми вчинками,
Вони стають звичками.
Пильнуйте за своїми звичками,
Вони стають характером.
Стежте за своїм характером,
Бо він визначає вашу долю!

Найкоротша відстань між людьми — усмішка. Тож частіше усміхайтеся.

А тепер послухайте вислови і правила про людину.

Що значить бути людиною

Бути благородним.

Горіти заради іншого так, як горить свічка.

Бути надією для будь-якого подорожнього.

Допомагати іншим, турбуватись один про одного.

Допомагати кожному в біді.

Своїми діями примножувати кількість щасливих людей на Землі.

Не бути слабкодухим, безпринципним.

Не бути байдужим.

Мати в душі святині та істини, яким уклоняються справжні люди всього світу

Вчитель. Я рада нашій сьогоднішній зустрічі. Я ще не бачу у вас великих вад, і заповідаю вам: будьте завжди Людьми. Набирайтеся життєвої мудрості і, пізнавши в житті зло, — не йдіть на угоду зі своєю совістю. Назавжди залишайтеся доброчесними людьми. Завжди шукайте шлях до Істини. Нехай же на шляху зустрічаються тільки хороші, добрі люди і тоді кожен ранок для вас розпочнеться веселкою. Адже ви знатимете, що кожен день готує зустріч із цікавими людьми.